Історія справи

Постанова ВАСУ від 03.02.2016 року у справі №826/20778/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2016 р. м. Київ К/800/18814/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

при секретарі: Скавуляк Т.В.,

за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_5., від відповідача: Гуленко Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міст Києва від 09 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича, третя особа - публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ" про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича (далі - Уповноважена особа Фонду), третя особа - публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (далі - ПАТ «КБ «УФС»), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив суд:

визнати протиправними дії та рішення Уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемними договору банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» №42865 від 27.06.2014, укладеного між ПАТ «КБ «УФС» та ОСОБА_4 та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору;

визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не включення ОСОБА_4 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за Договором банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» № 42865 від 27.06.2014 за рахунок коштів Фонду;

визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду щодо тимчасового обмеження (блокування) виплати відшкодування за рахунок коштів Фонду ОСОБА_4 за Договором банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» №42865 від 27.06.2014, що укладено з ПАТ «КБ «УФС»;

визнати протиправним рішення Фонду, яке викладено в протоколі Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.11.2014 №237/14 в частині тимчасового обмеження (блокування) виплати відшкодування за рахунок коштів Фонду ОСОБА_4 за Договором банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» від 27.06.2014 №42865, що укладено з ПАТ «КБ «УФС»;

визнати протиправною бездіяльність Фонду щодо невключення ОСОБА_4 до Загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за Договором банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» №42865 від 27.06.2014 за рахунок коштів Фонду;

зобов'язати Фонд відшкодувати ОСОБА_4 кошти у розмірі 200 000,00 гривень (сума граничного розміру відшкодування) за його вкладом за Договором банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» №42865 від 27.06.2014, що укладено з ПАТ «КБ «УФС»;

зобов'язати Фонд та Уповноважену особу Фонду подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю рішення Уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемними договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між ПАТ «КБ «УФС» та ОСОБА_4, що призвело до протиправного обмеження позивача в отриманні гарантованої суми відшкодування вкладу у зв'язку з ліквідацією ПАТ «КБ «УФС».

Постановою Окружного адміністративного суду міст Києва від 09 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ОСОБА_4 та ПАТ «КБ «УФС» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» №42865 від 27.06.2014.

Відповідно до умов п.1.1. зазначеного договору ПАТ «КБ «УФС» приймає від вкладника грошові кошти в сумі 16 000,00 доларів США у тимчасове строкове користування на строк до 27.07.2014. Згідно з п.1.2. Договору процентна ставка за вкладом встановлюється у розмірі 8 відсотків річних.

Згідно з платіжним дорученням від 27.06.2014 №TR.57162.17372.4 банк прийняв від позивача грошові кошти в сумі 16 000,00 доларів США на вкладний (депозитний) рахунок, який був відкритий відповідно до п.2.1.1 вказаного договору.

У зв'язку з прийняттям Правлінням Національного банку України постанови від 14.08.2014р. №491 «Про віднесення ПАТ «КБ «УФС» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 14.08.2014 №69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «УФС», згідно з яким з 15.08.2014 у банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова С.І.

Постановою Правління Національного банку України від 10.11.2014 №717 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «КБ «УФС».

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13.10.2014 №119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «УФС» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13.11.2014 та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» строком на 1 рік з 13.11.2014 по 12.11.2015.

На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 21.11.2014 Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «КБ «УФС». Також повідомлено, що для отримання коштів вкладники з 21 листопада по 31 грудня 2014 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ «Альфа-Банк»; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Дізнавшись про відсутність його в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду із заявою від 16.12.2014, у якій поставлено питання про виплату позивачу гарантованої суми відшкодування за вкладом.

За результатами розгляду заяви Уповноважена особа Фонду у листі від 17.12.2014 №001/1776 повідомила, що договір банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» №42865 від 27.06.2014 та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 Цивільного кодексу України.

Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо невключення позивача до переліку та загального реєстру вкладників та невідшкодуванні коштів за рахунок Фонду за вкладом, ОСОБА_4 звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності позиції відповідача щодо нікчемності договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між позивачем та ПАТ «КБ «УФС».

Зазначена позиція судів попередніх інстанцій ґрунтується на тому, що реальних коштів позивачем за договором банківського вкладу не вносилось; проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів на рахунок, відкритий на ім'я позивача, фактично погіршувало фінансове становище банку і сприяло приведенню банку до неплатоспроможності. Так, судами зазначено, що вчинення вказаних дій надавало можливість власнику вкладу, розмір якого значно перевищує суму 200 000,00 гривень, отримати цю суму повністю, без будь яких обмежень, що є наданням переваг цьому вкладнику перед іншими кредиторами.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Судами попередніх інстанцій в обґрунтування судових рішень зазначено, що уповноваженою особою Фонду на виконання обов'язків, передбачених статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «КБ «УФС», про що винесено наказ від 30.10.2014 №34.

Перевіркою встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надходили внаслідок так званого «дроблення» великого депозиту іншого клієнта. Так, грошовий вклад іншого клієнта подрібнювався або розподілявся на суми до 200 000,00 гривень і цими подрібненими частками вносився на рахунки інших фізичних осіб, у тому числі позивача.

Так, судами зазначено, що з довідки про рух коштів по рахункам клієнтів ПАТ «КБ «УФС» наданої відповідачами до суду вбачається, що протягом декількох днів з рахунку клієнта банку, який мав значні кошти на депозитному рахунку, знімались грошові кошти в розмірі 16 000,00 доларів США та вказані суми одразу ж зараховувались на рахунки інших фізичних осіб, в тому числі і позивача. При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент вчинення зазначеної операції у банку була відсутня готівка.

За результатами аналізу встановлених обставин, перевіряючі дійшли висновку, що позивач не вносив готівки до каси, операції виконувались за домовленістю вкладника, який подрібнював свій вклад, з працівниками банку. Зазначене, за посиланням робочої комісії, відбувалось з метою отримати кошти не від банку і не за рахунок банку, а отримати кошти від Фонду, тобто за рахунок державних коштів.

За результатами роботи вказаної Комісії 10.11.2014 складено протокол засідання комісії щодо визнання нікчемними вкладів, яким запропоновано Уповноваженій особі Фонду визнати нікчемними правочини (договори) вкладів (депозитів), перелік яких наведено в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Протоколу.

З урахуванням висновків Комісії та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.11.2014 №237/14, Уповноваженою особою Фонду наказом від 18.11.2014 № 6 визнано нікчемними правочини (договори) згідно переліку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позиції відповідача про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між позивачем та ПАТ "КБ "УФС".

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Підстави нікчемності правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку визначено частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Колегія суддів зазначає, що рішення Уповноваженої особи Фонду від 18.11.2014 №6 в частині визнання нікчемними правочину (договору), укладеного між позивачем та ПАТ "КБ "УФС", не містить підстави нікчемності правочину, що передбачена частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" або ж іншими положеннями актів цивільного законодавства.

При цьому, колегія суддів вказує на необґрунтованість посилання судів попередніх інстанцій на положення пункту 2 частини третьої статті 38 Закону, яка передбачає в якості підстави нікчемності правочину взяття банком до дня визнання його неплатоспроможним зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним, або внаслідок чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

Так, судами попередніх інстанцій не обґрунтовано, яким чином у спірних правовідносинах зняття коштів з одного рахунку та переведення їх на інший рахунок у банку призвело до неплатоспроможності банку або неможливості виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами.

Безпідставним також є посилання судів попередніх інстанцій на пункт 7 частини третьої статті 38 Закону, відповідно до якого правочин неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

За посиланням судів попередніх інстанцій дроблення вкладу, сума якого перевищує 200 000,00 грн., надало можливість власнику вкладу через інших осіб, у тому числі, позивача, на користь яких відкрито рахунки у банку та на користь яких зараховано суму подробленого вкладу, отримати гарантовану суму компенсації у розмірі більшому, аніж ця особа могла б отримати у випадку відсутності факту здійснення такого дроблення.

Колегія суддів вказує на необґрунтованість зазначених висновків судів попередніх інстанцій, оскільки у спірних правовідносинах отримання гарантованої суми відшкодування кошів за вкладом є гарантією, яка прямо передбачена частиною першою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тобто є такою, що прямо встановлена законодавством.

Колегія суддів також зазначає про безпідставність посилання судів попередніх інстанцій в обґрунтування судових рішень на факт відсутності готівки у касі банку на момент вчинення дій щодо дроблення вкладу, оскільки згідно з визначенням, наведеним у статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладом є кошти як в готівковій, так і в безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Аналізуючи позицію судів попередніх інстанцій щодо нікчемності правочину з тих мотивів, що він порушує публічний порядок та вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи не встановлено, що вчинений позивачем правочин спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади або ж незаконне заволодіння ним.

У свою чергу, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключено судом.

Судами попередніх інстанцій не встановлено наявності такого, що набрало законної сили, судового рішення про визнання недійсним договору банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» від 27.06.2014 №42865, укладеного між позивачем та ПАТ «КБ «УФС».

За вказаних обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності наказу Уповноваженої особи Фонду від 18.11.2014 №6 "Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів" в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» від 27.06.2014 №42865, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ «КБ «УФС».

Позовні вимоги ОСОБА_4 у частині визнання протиправним зазначеного рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналізуючи наявність підстав для задоволення позову в іншій частині позовних вимог, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженою особою Фонду листом від 17.12.2014 №001/1776 фактично відмовлено у включенні позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду з мотивів нікчемності договору банківського вкладу, у зв'язку з чим ознаки бездіяльності Уповноваженої особи Фонду у спірних правовідносинах відсутні.

Визнання протиправними дій та рішень відповідачів щодо тимчасового обмеження (блокування) виплати відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не є належним способом захисту порушених прав позивача, оскільки здійснення виплати позивачеві гарантованої суми відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду, на блокування якої наголошує позивач, передбачає наявність вчинення відповідачами певної послідовності дій, зокрема, включення Уповноваженою особою Фонду позивача до переліку вкладників із визначенням розрахункової суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складання Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру тощо.

У той же час, як встановлено судами попередніх інстанцій позивача не включено до переліку вкладників із визначенням розрахункової суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду саме з мотивів визнання нікчемним договору банківського вкладу, протиправність чого вже встановлена судом.

Із вказаних мотивів суд також вказує на відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Фонду щодо невключення ОСОБА_4 до Загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду, а також в частині зобов'язання Фонду здійснити відшкодування, як таких, що заявлені передчасно.

Відповідно до частини першої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 94, 160, 167, 220, 221, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міст Києва від 09 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича від 18.11.2014 №6 щодо визнання нікчемними договору банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» №42865 від 27.06.2014, укладеного між публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ" та ОСОБА_4, та операцій з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 80,39 грн. (вісімдесят гривень 39 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: